Федіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Решетилівської районної ради
Полтавської області
Напрям
«Географія рідного краю»
Гніздова біологія
білого лелеки на угіддях Федіївської та
Покровської сільських рад Решетилівського району Полтавської області
с. Федіївка – 2016
Пошуковий загін «Пролісок»
Керівник загону: Кучук Раїса Тимофіївна, вчитель біології вищої
кваліфікаційної категорії Жовтневої ЗОШ І-ІІІ ступенів та Федіївської ЗОШ І –
ІІІ ступенів (за сумісництвом) Решетилівської районної ради
Тел. Федіївської ЗОШ І-ІІІ ст. (05363) 9-71-40
моб. телефон вчителя:
066-69-36-240
Учасники
експедиції:
1. Мазничко Катерина – командир загону,
редактор
2. Юхименко Діана – відповідальна
за збір інформації, фотограф
3. Андрущенко Юлія –
відповідальна за збір інформації
4. Волянська Анастасія -
відповідальна за збір інформації, фотограф
5. Малиш Анна – відповідальна
за набір тексту, фотограф
6. Вараховба Володимир – фотограф
7. Калинюк Катерина –
відповідальна за редагування та набір
тексту
8. Вацька Дар’я – відповідальна
за збір інформації, фотограф
Фото № 1. Команда учасників експедиції
З освітньої програми «Лелека» учні та вчителі-біологи Федіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів
дізналися, що в Україні білий лелека охороняється законом України «Про
тваринний світ», а також Боннською, Бернською та Рамсарською конвенціями, які
Україна ратифікувала у 1996 році.
Активна охорона цього виду, в нашій державі,
розпочалася у 1986 році з проведення у Київській області операції «Лелека», яка
передбачала пропаганду серед населення побудови штучних гнізд для лелек. Ця
операція тривала протягом 5 років і поширилася по всій Україні. У 1987 році
була проведена кампанія «Рік білого лелеки». Основним її завданням було
проведення обліку чисельності та пропаганда охорони виду. З 1992 року в Україні
здійснюється програма моніторингу білого лелеки.
Наступною важливою віхою в охороні білого лелеки
в Україні стало обрання його в 2000 році птахом року, з ініціативи Українського
товариства охорони птахів. Це дало змогу на якісно новому рівні провести
пропагандистські акції з охорони лелеки.
Наступним кроком стала українсько-польська
співпраця між Західноукраїнським орнітологічним товариством та польськими
природоохоронними організаціями ТР
«Восіаn» та ТРР «ProNatura». Обмін досвідом охорони білого лелеки в Україні та
Польщі дав поштовх для активної співпраці природо охоронців з енергетичними службами
і місцевими адміністраціями з питань охорони гнізд збудованих на опорах ліній
електропередач.
З 2005 року Західноукраїнське орнітологічне
товариство розпочало масштабний проект «Ciconia-Ukraina»,
який є складовою міжнародного транскордонного Європейсько-Африканського проекту
з вивчення і охорони лелек «Ciconia», офіс якого знаходиться в Князівстві Ліхтенштейн.
В усіх акціях пов’язаних з охороною білого
лелеки в Україні активними учасниками завжди були школярі. Учні та вчителі
Решетилівського району Полтавської області теж залучилися до цієї цікавої
справи. Найактивнішими в 2015 році стали школярі Калениківської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Вони, з 2006 року, беруть участь у
Всеукраїнській освітній програмі «Лелека», ініційованій Західноукраїнським
орнітологічним товариством і має міжнародну підтримку. Під час її проведення
учні під егідою вчителя біології, а нині директора школи, Людмили Миколаївни
Тищенко, вели облік лелечих гнізд, фіксували дати прильоту цих птахів з теплих
країв та їх відльоту у вирій, кількість пташенят у кожному гнізді,
фотографували цих птахів, які є одним із символів України. Всі накопичені
матеріали відправляли у Львів до Західноукраїнського орнітологічного
товариства.
За підсумками 2015 року, згідно рішення
компетентного журі, Калениківська ЗОШ І-ІІІ ступенів була визнана «Найкращою
лелечею школою України». 1 вересня у День знань, щоб поздоровити шкільний
колектив з цією відзнакою, до Калеників прибули гості зі Львова: Наталія
Дзбенко – координатор Всеукраїнської освітньої програми «Лелека» - старший
науковий співробітник, кандидат біологічних наук, та Андрій Бокотей – завідувач
відділу, старший науковий співробітник, кандидат біологічних наук. А ще
директор Полтавського еколого-натуралістичного центру Віталій Бедніна та
методист відділу освіти Решетилівської РДА Ольга Глушко. Окрім міжнародної
відзнаки, школі було вручено сучасний комп’ютер з великим монітором.
Метою
завдання є пошук і обстеження всіх знайдених на досліджуваній території гнізд
білого лелеки, слідкування за чисельністю птахів, станом гніздівель, успішністю
розмноження, причинами загибелі та іншими особливостями біології виду. А ще
метою нашої пошукової роботи є активізація громадської позиції молоді; розвиток
естетичних відчуттів при спілкуванні з природою; спонукання учнів до
спостережень за природою і вживання заходів для її охорони; розширення знань
учнів шляхом збору конкретної наукової інформації; збір інформації про стан
популяції білого лелеки на території Федіївської та Покровської сільських рад
Решетилівського району Полтавської області.
Перед початком роботи учні пошукового загону ознайомилися з матеріалами
освітньої програми «Лелека», з найважливішими питаннями, що стосуються цього
виду. З’ясували, як організувати роботу, за допомогою яких засобів можна
проводити спостереження, розвивати природничі зацікавлення, приємно проводити
час і одночасно збирати корисну інформацію. Разом з вчителем біології Раїсою
Тимофіївною Кучук, встановили розміри досліджуваної території і кількість
населених пунктів.
У світі налічується понад 230 тисяч
гніздових пар білого лелеки, з яких близько 30 тисяч живуть в Україні. У ХХ
столітті зазнала значного скорочення українська популяція, а в кінці ХХ
століття намітилася тенденція до зростання чисельності виду в більшості
європейських країн. Зокрема в Україні від 1995 до 2005 років чисельність виду
зросла від 17,5 до майже 30 тис. гніздових пар і продовжує зростати.
Білий лелека завжди викликав зацікавлення
своєю прив’язаністю до людини. Селиться він там, де природа не була знищена чи
істотно змінена людською діяльністю. Якщо ж він зникає з місць, де завжди
гніздився, значить знижується якість середовища існування. Отже, лелека є
своєрідним індикатором стану навколишнього середовища.
В Україну, з місць зимівлі, лелеки
прилітають ранньою весною. Перші з’являються у другій половині березня, останні
– в кінці квітня. Найчастіше першим прилітає самець, а через тиждень – самка.
Птахи займають старі гнізда або беруться до будови нових.
У квітні в гніздах з’являються яйця. Самка
відкладає від 2 до 5 яєць. Насиджують обоє батьків 33-34 дні. У червні
вилуплюються пташенята, які ростуть досить швидко. У віці 3-4 тижнів вони вже
стоять на гнізді. У віці 7 тижнів досягають розмірів дорослого птаха і
починають махати крилами. Через два місяці після вилуплення, переважно в
середині липня, вже можуть літати. На межі липня і серпня покидають гніздо.
У серпні всі лелеки готуються до відльоту на
зимівлю. Вони збираються у великі зграї з десятків, іноді сотень птахів. До
кінця літа покидають Україну і летять до Африки, щоб провести там зиму. Окремі
птахи, хворі, ослаблені, поранені, які не можуть відлетіти, залишаються
зимувати у нас, але без допомого людини вони переважно гинуть.
На волі білий лелека може прожити 20-25
років. Молоді досягають статевої зрілості у віці трьох або чотирьох років. До
того часу птахи не об’єднуються в пари, а тримаються невеликими зграями, які
кочують у пошуках поживи. Значна частина одно- і дворічних птахів, покинувши
нашу країну, протягом цілого року залишаються у місцях зимівель або на шляху
міграції, а в Україну повертаються лише на третьому році життя.
Білий лелека пов'язаний з відкритими або
напіввідкритими територіями, а гніздо будує переважно поблизу людських осель.
Розташовує його на дахах будинків, димарях, деревах, опорах ліній
електропередач, водонапірних баштах.
До будівництва або відновлення гнізда лелеки
приступають відразу після повернення з зимівлі. Основу гнізда роблять з товстих
гілок, лоток вистилають пучками трави, соломи, а ще поліетиленовими пакетами,
ганчірками, папером, мотузками. Ці неприродні матеріали становлять значну
небезпеку для пташенят. Гніздо, яке щороку відновлюють, протягом кількох
десятиліть набуває значної ваги, у середньому 500 кг, а іноді і до 2 тонн.
Діаметр гнізда становить 90-200 см, а висота може перевищувати 2 м. Така
конструкція часто дає притулок дрібним птахам, які охоче ховаються в щілинах
між гіллям і будують там свої гнізда. Найчастіше це роблять горобці, рідше
шпаки, білі плиски і галки.
В Україні місцями живлення лелеки переважно є
зволожені території. До них належать вологі луки, пасовища, мілкі водойми,
узбережжя ставків і річок. Періодично, в час орання або жнив, птахи годуються
на полях. Поживу лелеки становлять
різноманітні дрібні тварини. Серед них: безхребетні (черв’яки, п’явки, равлики,
жуки, коники, цвіркуни, личинки); риба; земноводні (жаби, тритони); плазуни
(ящірки, змії); (Додаток 2; фото №) пташенята;
дрібні ссавці (миші, полівки, молоді пацюки, кроти, зайчата). Полюючи, лелека
користується зором, тому обирає місцевості з невисокою рослинністю. Шукаючи
поживу, зазвичай ходить, але може й подовгу нерухомо стояти над водою або норою
гризуна, чатуючи на здобич. Із-за меліорації зменшилася чисельність
земноводних, тому для лелек жаби стали незначною частиною раціону. У випадку
великої кількості якогось виду корму, птахи швидко пристосовуються і
переключаються на нову легку здобич. Коли масово розмножуються гризуни, для
лелек вони становлять основу раціону.
У перші дні життя пташенят годують
здебільшого дощовими черв’яками. Дорослі птахи у період вигодовування полюють
понад 10 годин на добу. Пара, яка має 4 пташенят, щоденно збирає близько 3 кг
корму. Найбільше значення для пари птахів має територія радіусом 500 м навколо
гнізда, хоча при нестачі корму поблизу вони можуть літати на відстань до
кількох кілометрів.
Лелеки, як і більшість птахів, що харчуються
тваринами (сови, хижі птахи) перетравивши їжу викидає пелетку. Це спресовані
неперетравлені рештки корму, які формуються в шлунку і виводяться назовні через
рот. Складається вона з кісток, кігтиків, шерсті гризунів, хітинових надкриль
комах, пір’я птахів, луски риб, уламків мушель та ін.
Білий лелека належить до групи мігруючих
птахів, які щороку здійснюють сезонні переміщення з місць гніздування до місць
зимівлі і назад. Птахи, які гніздяться в Європі утворюють дві групи, які
відрізняються шляхами міграції на зимівлю і місцями зимівлі в Африці:
Західноєвропейська і Східноєвропейська популяції. Східноєвропейська популяція,
тобто птахи, що гніздяться на схід від Лаби (Ельби) (серед них і наші лелеки),
летять на південь через Балкани, Босфорську протоку, Малу Азію, Близький Схід, вздовж
Нілу на зимівлі у Східній і Південній Африці. Через Україну проходять кілька
пролітних шляхів білого лелеки. Через Передкарпаття летять птахи з Польщі,
через Житомирську і Вінницьку області – з Білорусі та Прибалтики, російські
лелеки летять в напрямку від Сумської до Одеської області.
Міграційний шлях білого лелеки може досягати
10 тис.км. Дорогою птахи змушені відпочивати і здобувати поживу. Осінній
переліт на зимівлю триває близько 3-4 місяців, повернення відбувається значно
швидше і триває близько 2 місяців. Лелеки покидають Україну в кінці серпня і на
початку вересня, а повертаються переважно на межі березня і квітня. Мігрують
протягом світлої частини доби. Летять не утворюючи чітких зграй. Значну частину
шляху долають за допомогою ширяючого польоту, використовуючи теплі повітряні
потоки, але на певних відрізках летять і активним маховим польотом. Протягом
дня можуть подолати відстань до 500 км, хоча зазвичай долають близько 200 км за
добу.
Розповідь Мазничко Катерини учениці 8 класу
Федіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Мені 13 років і скільки себе пам’ятаю – на нашому
подвір’ї живуть лелеки. Усі історії, які я опишу – це все розповіли мої рідні (бабуся
Карлюк Ольга Григорівна (Додаток 1. Фото
№2,3) та мама Мазничко Оксана Миколаївна). В селі Лучки Решетилівського
району Полтавської області ми живемо з 1990 року. Лелеки жили тільки на
території ферми, яка була на краю села (Неподалік проживає сім’я Вараховби Наталії Володимирівни) (фото №4,5). Гніздо вони
зробили на водонапірній башті в 1996 році, до речі, вони туди прилітають
щовесни і до цього часу. Як казала моя бабуся (Карлюк О.Г.) про цих птахів у
моїй сім’ї
розмовляли дуже часто. Мабуть, такий чудовий птах, тільки байдужій людині до
всього, не цікавий.
Весною 2003 року моя бабуся побачила пару
лелек, які намагалися зробити гніздо на опорі ЛЕП біля двору. Птахи приносили
гілки, а вони падали додолу. Вона попросила сусідського хлопчика полізти на
дерево, яке росло поруч електроопори. Він поліз на дерево, спиляв пилкою
верхівку і набив дощечок. Птахи довгенько літали і ось одна з лелек сіла на
змайстроване гніздо. На початку літа в гнізді з’явилися лелеченята. Все літо
вони носили гілки, солому і добудовували своє гніздо. Їм було дуже важко
одночасно і годувати пташенят і зміцнювати гніздо. В серпні цього року (2003 р)
народилася і я (Мазничко Катерина). Мої батьки кажуть, що лелеки «принесли» і
мене. В кінці серпня нова сім’я лелек відлетіла зимувати в теплі краї.
Наступного року весною лелеки повернулися і
через кілька місяців цією сім’єю милувалися всі у нашому селі. Восени, коли лелеки
відлетіли, під час сильної зливи та вітру дерево впало і гніздо було
зруйноване.
Весною, як потеплішало, бабуся попрохала
мого старшого брата Віктора, спиляти в садку верхівку старої груші. Віктор
відрізав гілки, набив зверху рейок, дощечок, мішком витяг на верх соломи. Потім
з великим хвилюванням стали чекати лелек. В березні птахи прилетіли і сіли на
змайстрований Віктором щит. Добудували
його. Так воно і є по цей час. Кожного року все щось поправляють, майструють,
вимощують соломою.
Кожного року в гнізді було по два або три
пташеняти. З 2003 року і по 2016 рік тільки два рази було чотири лелеченяти (у
2016 і в 2011 роках).
2011 рік для «наших» лелек був трагічним. Цього року у гнізді було
четверо пташенят, вони вже були дорослі, але з гнізда ще не вилітали. Одного
дня до двору принесли застрелену лелеку. Всі в селі знали, що ми їх дуже любимо
і весь час за ними спостерігаємо. Птах був мертвий, у гнізді залишилося четверо
пташенят, а ще один дорослий птах. Він весь час літав і намагався ніби щось
розповісти своїм дітям.
Ми бачили, що йому дуже важко їх кормити. Бабуся з братом брали свіжу рибу різали на
кусочки і брат вилазив на деревину – закидав рибу в гніздо. Так робили кілька
днів. Птахи нічого не боялися. Через кілька днів всі пташенята вилетіли з
гнізда і сіли в нас на огороді. Потім перелетіли ближче до болота. З того дня
вдень вони були біля води, шукаючи їжу, а на ніч прилітали в гніздо. Не знаю,
хто з пари залишився живим, чи він, чи вона. Невдовзі всі вони відлетіли
зимувати. А ми стали чекати весни з надією, що ці чудові птахи знову
повернуться до нас.
Прийшла весна. До гнізда прилетіла одна
лелека. Спочатку ми заспокоїлися, адже так було майже завжди. Прилітав один
птах, через кілька днів інший. Але цього року було по іншому. Пройшло кілька
днів, тижнів, а птах залишався один. На протязі всього літа птах жив сам. Його
багато разів інші пари лелек намагалися вигнати з гнізда. Коли він бачив, що
летить якийсь лелека, падав на дно гнізда, немов держався за нього крилами. Так
ціле літо його намагалися викинути з гнізда, але він немов чекав свою пару,
продовжував жити там, поки не прийшов час відлітати.
Наступного року весною наш лелека прилетів з
парою. Вони старанно поправляли своє гніздо, а ми раділи, що їх знову двоє. Не
знаю, чи це інша пара лелек, чи це один з тих, що залишився знайшов собі
половинку, але знову у нас живе сім’я лелек. Вони прилітають і зовсім нікого на нашому
подвір’ї не бояться, ніби розуміють, що ми їх любимо.
Дерево, на якому знаходиться гніздо, вже
старе і гілки на ньому є сухі. Цієї весни мій брат заготовив в лісі рейок і
прибив до деревини, щоб підтримати гніздо. За ці роки лелеки його зробили дуже
великим і, щоб воно не впало, Віктор підставив рейки знизу одним краєм, а іншим
притулив до дерева і прикріпив до стовбура старої груші.
Ще хочу повідомити, як одного року, коли в
нашому гнізді було троє пташенят, і були вони вже не зовсім маленькі (хоча ще
не літали і тільки-тільки з пуху почало рости пір’я) сталася така історія…
Одне з пташенят чи впало саме з гнізда, чи
його викинули батьки, але воно загинуло. Ми знайшли його мертвим під деревиною.
За 13 років, що лелеки живуть на нашому подвір’ї – це було один раз. Бабуся
казала, що того року вони дуже рано прилетіли і виростивши пташенят, раніше,
чим завжди відлетіли на зимування. І ще в цьому ж році зима була ранньою. Осінь
теж була рання і холодна. Можливо, лелеки це відчували і хотіли швидше
відлетіти, а викормити трьох пташенят було важко. А можливо, воно саме впало з
гнізда і загинуло. Хоча, спостерігаючи за лелеками, я так не вважаю. Вони дуже
розумні і віддані. Коли інша пара кружляє над гніздом, один лелека «кличе»
іншого і вони, просто, як воїни захищають свою територію.
В 2015 році на сусідній вулиці (с.Лучки вул.Новоселівська,
2. Господиня двору: Баклицька ВалентинаПанасівна) (фото №6,7), на одній із деревин, спиляли верхівку. Там одна з пар
лелек почала робити гніздо. Кожної весни ми бачимо не одну пару, що шукає місце
для гнізда, але чомусь вони його покинули. Цієї весни прилетіли лелеки і почали
носити гілки, щоб зробити гніздо. Можливо це нова пара, а можливо, це ті, що
минулого літа почали робити це гніздо. Потім вони вже й висиджували пташенят,
але щось сталося, що серед літа вони його покинули, не діждавши свого
потомства. Ми спостерігали і за цими птахами і побачили, що молоді гілки почали
рости прямо з гнізда. Можливо через це вони його покинули. Хоча в них дуже
сильні дзьоби, і ці гілки могли зламати. Цього року пташенят там не було, та й сама пара зникла.
За лелечими гніздами в с.Федіївка спостерігали
учениці Федіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Андрущенко Юлія та Юхименко Діана. Дівчата відшукали гнізда в с.Федіївка та
дізнались від місцевих жителів та своїх рідних про лелек, які уже не один рік
прилітають до них з теплих країн.
В
центрі села Федіївка є двойна опора ЛЕП. На ній Федій Сергій Іванович збудував
лелече гніздо (в 2010 р.), у яке одразу поселилися птахи. З того часу кожного
року жителі села любуються лелеками. В цьому році дорослі лелеки висиділи 4
лелеченят. (фото №8-11)
На другій опорі ЛЕП, по вулиці Молодіжна,
біля будинку Андрущенко Юлії та її родини, теж було (з 2008 року) лелече
гніздо, але в цьому році воно впало, пташенята загинули. (фото №12)
Біля тракторної бригади на водонапірній
башті уже довгий час (приблизно з 2003 року) теж є гніздо, в якому постійно
поселяються лелечі пари. (фото №13)
На околицях села Федіївки протікає річка
Говтва Вільхова. (фото №21-22) На
берегах цієї річки розкинулись лучні простори, які у весняний період
заливаються водою. Тут місцеві жителі
постійно спостерігають за лелеками, які подовгу стоять не рухомо, або повільно
походжають по луках. А також, походжають на огородах, або біля сільськогосподарської
техніки на полях. Під час екскурсій учні
вивчали кормову базу для лелек, знаходили комах, плазунів, земноводних та ін.
тварин. (фото №25-28)
В цьому році ми спостерігали, як лелеки
збиралися в групи, готувалися до перельоту в теплі краї. Наші «федіївські»
лелеки покинули нас в середині серпня.
Але, проїжджаючи, уже у жовтні, по дорозі
Федіївка-Жовтневе (Покровське) ми помітили на луках лелеку, яка залишилася і не
відлетіла в теплі краї. Через деякий час ми знайшли гніздо в селі Щербаки, де
вона ночує.(фото №14) Вранці лелека стоїть самотньо у гнізді, а
вдень – шукає на луках корм. Гніздо в с.Щербаки знаходиться на опорі ЛЕП біля
дачного будинку Лобача В.С. Місцеві жителі неодноразово підгодовували лелеку.
Хотять врятувати від морозів бідолаху, але птах до рук не йде.
Вчитель
біології Р.Т.Кучук, працюючи у двох школах, організувала учнів і Жовтневої
ЗОШ І-ІІІ ступенів до пошуку лелечих гнізд в навколишніх селах. Учнів
зацікавила ця ідея. Не довго думаючи, об’їздили на велосипедах села Шкурупії,
Голуби та Кривки (фото № 15, 16). Відшукали два лелечих гнізда: одне на водонапірній
башті біля ферми (с.Шкурупії) (фото
№17), друге –на опорі ЛЕП біля
садиби Хорошинюк А.В. (с.Кривки) (фото
19, 20). Анатолій Васильович
подарував нам фото лелек, які поселилися вперше (2011р) в гнізді біля їх оселі.
Розповів, що в цей рік у їх сім’ї народився синочок.
Далі ми розшукували гнізда в с.Голуби, але
без успішно. Жителька цього села А.А.Рудь (фото
№18) повідомила, що раніше лелече гніздо було на фермі, але зараз і ферма,
і гніздо зруйновані.
Ми плануємо на наступний рік продовжувати
пошук нових гнізд в селі Славки, а також з’ясувати дати прильоту лелек,
кількість пташенят у кожному гнізді,
знайденому нами, дати вильоту першого пташеняти з гнізда, дати відльоту
молодих і дорослих птахів, стан гнізда і випадки його руйнування та ін. Зібрані нами матеріали
даної пошукової роботи були використані на позакласній роботі під час
проведення природничого конкурсу «Юний натураліст» між 6-7 класами (фото № 29).
Додатки
Фото № 2. Катерина Мазничко з
бабусею Ольгою Григорівною Карлюк, село
Лучки Решетилівського району Полтавської області.
Фото №3. Лелеки на груші в
с.Лучки (господиня Карлюк О.Г.)
Фото № 4. Гніздо на водонапірній
башті в с. Лучки
Фото № 5. Вараховба Н.В. розповідає
про гніздування лелек на водонапірній башті (с.Лучки, біля колишньої ферми)
Фото № 6. Бесіда Малиш Анни з
Баклицькою В.П. (с.Лучки)
Фото №7. Гніздо лелек на подвір’ї
Баклицької В.П.
Фото № 8, 9. Спостереження за
лелекою учнів Федіївської ЗОШ в с. Федіївка
Фото
№ 10. Розповідь Юхименко В.І. про
будівництво лелечого гнізда на опорі ЛЕП жителем с.Федіївки Федієм С. І.
Фото
№ 11. Бібліотекар Федіївської школи, Кучевський В.М., розповідає учням
пошукового загону про лелеченят на гнізді електроопори в с. Федіївка.
Фото
№ 12. Витівська В.І., вчитель Федіївської школи, та Андрущенко Юлія розмовляють про причини загибелі гнізда №5 (с. Федіївка, вул. Молодіжна на
опорі ЛЕП)
Фото № 13. Гніздо на водонапірній
башті (с.Федіївка, біля тракторної бригади)
Фото
№ 14. Учасники пошукового загону відшукали гніздо в с.Щербаки (на опорі ЛЕП).
Фото
№ 15. Учні Жовтневої ЗОШ І-ІІІ ст. вирушили на екскурсію з метою відшукати
лелечі гнізда в селах Кривки, Шкурупії та Голуби.
Фото
№ 16. Ось ми й дістались села Шкурупії.
Фото
№ 17. Лелече гніздо в с. Шкурупії (біля ферми, на водонапірній башті)
Фото № 18. Зустріч учнів Жовтневої школи з жителькою с. Голуби
А.А.Рудь
Фото № 19. Лелече гніздо в с.
Кривки (господар Хорошанюк В.А.)
Фото № 20. Лелеча сім’я в перший
рік їх гніздування в с. Кривки (2011р)
Додаток
ІІ
Кормова
база лелек
Фото № 21-22. Пошуковий загін
«Пролісок» під час визначення кормової бази для лелек.
Фото
№ 23-24. Учні Жовтневої ЗОШ спостерігають за кормовою базою для лелек в
с.Шкурупії.
Фото
№25-28. Комахи та плазуни, знайдені учнями під час спостереження за кормовою
базою лелек
Фото № 29. Екологічні заходи
Фото № 30. Зустріч з місцевим
єгерем Ю.Г.Векличем та мисливствознавцем С.М.Савельєвим
Література
1. Бокотей
Андрій, Дзюбенко Наталія. Освітня програма «Лелека». – Львів, 2014. – 68 с.
(друге видання)
2.
Бокотей А., Калуга І., Абрамчук А. Охорона білого лелеки в Польщі, Україні та
Білорусі. – Львів-Сєдльце-Брест, 2010. – 16 с.
3.
Бокотей А., Калуга І., Тишко П. Охорона білого лелеки: досвід Польщі і України.
– Сєдльце-Львів, 2004. – 16 с.
4. Бокотей А., Дзюбенко Н., Перчук В. Лелеки, люди і
енергетика: вирішення проблеми. – Львів, 2011. – 32 с.
5.
Бондаренко В. Найкращі «лелечі» в Україні // Решетилівський вісник. 9 вересня
2016 року. – С. 3
6.
Воїнственський М.А. Птахи. – Київ, 1984. – 304 с.
7.
Грищенко В.М., Борейко В.Є., Листопад О.Г. Охороняйте білих лелек. – Київ,
1996. – 112 с.
8.
Смогоржевський Л.О. Пернаті друзі. – Київ, 1977. – 160 с.
9.
Смогоржевський Л.О. Фауна України. Т.5. Птахи. Вип.1. – Київ: Наукова думка,
1979. – 188 с.
10.
Шульц-Гузяк Д., Бокотей А., Дзюбенко Н. Освітня програма «Лелека». – Львів,
2006. – 66 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар